«Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбитих, а Бог на це зло не звертає уваги». Книга Йова, 24.12
Голодомор в Україні 1932-1933 років прийнято називати трагедією села. Це, безперечно, так – страшна коса Сталіна косила передусім селянина-хлібороба за те, що він мав хліб. Але вона не щадила і робітника міста, бо він споживав хліб. А хліб супостатам потрібен був для утримання багатомільйонної Червоної армії, ДПУ-КГБ, ненажерливої чиновницької раті-сарани, а ще для купівлі за кордоном машин, тракторів, верстатів, фабрично-заводського устаткування для насичення непомірної індустріалізації та гонки озброєнь. Про це чомусь менше пишуть, проблему не досліджують.